Естонська стриманість

31 грудня 2015 року. Грудень видався досить теплим, але два останні дні року видалися дуже морозними. Святкуватиму Новий рік з подругою, теж волонтеркою з України. Заздалегідь замовили столик у місцевому пабі Õlle (пиво)17. Чому 17? – не знаю. Там сьогодні музична програма – гостей розважатимуть музиканти з Тарту (друге за величиною місто Естонії). За столиками зібралося відносно багато людей – сім’ями або компаніями, усі готові зустріти Новий 2016 рік.

Я завжди відповідала на найпопулярніше питання моїх друзів «Чи дійсно естонці повільні?» твердо «ні», але сьогодні у мене закралися сумніви. Розпочався концерт: перша пісня завершилася, я склала долоні до купи, щоб віддячити музикантам оплесками…і тишина. Зависла в залі на секунд 10. Я з нерозумінням дивлюся на Ларису. І тут роздаються аплодисменти. Лариса каже: «Розслабся. Не має чому дивуватися – це Естонія. Порахуй до 10, а тоді починай плескати в долоні.». Після наступної пісні я проводжу експеримент: після її завершення витримаю паузу, рахуючи до 10, і потім плескаю. Дійсно, спрацювало!

З часом помічаю, що із збільшенням випитих чарок естонці все більше емоційно відтаюють. Рахувати до 10 вже не доводиться, а під кінець концерту естонці навіть підриваються в танець.

Коли я ознайомлювала дітей з українською традиційною музикою, то зачувши звуки польки, моя колега із впевненістю сказала, що знає що це таке – Вєрка Сердючка. Під неї вони танцюють на весіллях, але щоб станцювати естонцям слід випити – для хоробрості.

Пригадую, як в тому ж пабі Õlle 17я була, коли транслювали матч Естонія-Литва. Офіційний матч, відбір до Євро 2016. Сидять нечисленні естонці купками та споглядають матч. Саме так – споглядають, бо переживають, напевно, в душі. Тишина – жодних тобі викриків, зойків чи лайки. Тільки чути голос коментатора. Естонці-футболісти забивають гол. Естонці-глядачі чемно плескають в долоні – наче в театрі, але без криків браво. Закінчується матч. Естонці чемно йдуть додому – без додаткових літрів пива, без радісних криків. Я з округленими очима проводжаю їх до виходу.

До речі, естонці знають, що латвійці розповідають про них анекдоти, в яких висміюють естонську повільність. В свою чергу естонці говорять про те, що фіни повільніші за них та розповідають анекдоти про них. Головним героєм цих анекдотів є фін на ім’я Пекка, здебільшого гладкий і неповороткий, що в більшості випадків є правдою – саме такі фіни вирушають в алкогольний тур до Таллінна, де відриваються на повну. Отже, анекдот, прочитаний в Інтернеті: сидять двоє фінів перед будинком. Мороз - 20 градусів. Один у хутряній шапці, інший без. «Слухай, Пекка, чого ти без шапки?» - «Сидів я якось у вушанці перед будинком. Сусід кликав пити горілку, а й не чув.»