Естонська погода
Перший шок по приїзду на початку вересня 2015: +10 замість українських +30 та ще й дощ! А естонці, здається, звикли до такої погоди. Мені казали, що літо було дощовим, отож слід вдягатися по-естонськи - куртка або плащ з капюшоном та гумові чоботи. В супермаркетах вони продаються різного дизайну. У моєї колеги, наприклад, ніжно рожевого кольору з бантиками! І хоча дощ не перестає моросити цілий день, діти гуляють за розкладом 2 години надворі.
Ще один осінній сюрприз - пережити шторм. Мій будинок знаходився за 300 метрів від озера. Важко було заснути під завиваючі звуки вітру, гуркіт хвиль та безперервний шум дощу, який барабанив по вікну усю ніч. Таке враження було, що я мешкаю на березі океану, а не озера.
А з переходом на зимовий час ніяк не можеш звикнути до швидкого настання сутінок. По закону усі мешканці мають носити світловідбиваючі елементи на одязі – щоб темною осінньою чи зимовою порою тебе вчасно помітила машина. Мені розповідали, що патрульна машина може зупинитися біля тебе, якщо не помітить на твоєму одязі світловідбиваючих елементів та виписати за це тобі штраф.
Світловідбиваючі аксесуари продаються у будь якому супермаркеті. Згідно з інструкцією, його треба причепити до куртки з правої сторони, так щоб він сягав рівня коліна. У супермаркетах також можна придбати світловідбиваючі елементи, які можна прикріпити до сумки чи наплічника, рукава куртки чи штанини. Усі вони бувають різної форми та дизайну.
Південь Естонії – це не Сибір. Перевірено. Великі морози згадують лише люди віку наших батьків. Хоча напередодні та після Нового року зо два тижні трималася мінусова температура до -22 градусів. Але не так дошкуляв мороз як поривчастий вітер.
На радість дітям наприкінці січня чимало випало снігу. Потім вдарив мороз і все замерзло. Природа перетворила снігові кулі на льодяні глиби. Раніше таке лиш бачила у фільмах про Скандинавію. Довелося носити сонцезахисні окуляри, бо відблиск від цих льодяних скульптур був сильним. Але що мене дуже здивувало, що ніхто не те, щоб прибирав замерзлий сніг, а навіть нічим його не посипав як в Україні. На моє запитання, хто має цим займатися, мої колеги промовчали.
Лютий та березень видалися похмурими та нерадісними. Моя знайома з Таллінна нарахувала лиш 4 сонячні дні за лютий місяць у столиці. Але Таллінн – це окрема історія. Погоду там робить море. Як тільки подує вітер з моря, стає сиро і холодно. Тумани теж були звичними. Зимою в Таллінні на вулицю виходити – ой як неприємно!
Навіть естонці казали, що надоїло щодня бачити сіре небо, хочеться тепла. Але квітень теж не порадував. Холодно й дощі – усі мої спогади про квітень.
З першим травнем увірвалося, на мою думку, літо в Естонію. Спочатку +16, а за тим +18, +22. Незвично було , скинувши пальто та черевики, вдягнутися у футболку та кросівки. Естонці гасили мій ентузіазм: це ще не літо, це тимчасово, це так у травні буває. Але всупереч їхнім прогнозам позначка градусника досягла +28 наприкінці травня 2016. Усе забуяло, зацвіло. Зелень та сонце не могли не радувати око і душу. І це було як подарунок за довгу естонську зиму. Подекуди сміливці відкривали вже в середині травня плавальний сезон, а з останніми днями травня все більше людей з’являлося на пляжі.
Якою темною є естонська зима і напротивагу яким світлим є естонське літо! Майже всі бажають потрапити в Петербург в сезон білих ночей, але мало хто знає, що білі ночі також можна спостерігати в Естонії: чим північніше місто знаходиться, тим сильнішим є це явище. Яким же було моє здивування, коли на початку травня у Таллінні в 11 годині вечора було ще цілком видно як у нас в 11 годині вечора в червні!
Все-таки естонці були праві, що погода в Естонії мінлива. Календарне літо принесло похолодання і дощі. Хоч естонці і казали, що липень найтепліший місяць, в 2016 він виявився прохолодним та з дощами. А взагалі погода в Естонії – примхлива пані: зранку виходиш – холодно, десь біля дванадцятої зігріє сонце, після обіду пройде дощ, а там знову вигляне сонце, а тоді знову відчуваєш холод.
Куди поїхати, що подивитися?
На мою думку, Естонія – ідеальне місце для фанатів природи. В яку б сторону країни ви б не поїхали, я упевнена, що усюди знайдете водойму (чи море чи озеро, або ж річку чи болото) і ліс, але найтиповішим такий ландшафт є для південної Естонії. Неспішне тихе життя на лоні природі. Скаженого ритму життя як в Україні ви не знайдете, за винятком столиці. Навіть у другому за величиною місті Тарту скільки я не їздила, то жодного разу не потрапила у пробку. Естонці ж кажуть: поїдь на острови, там взагалі таке враження, що час зупинився. Дійсно, таке враження у мене виникло.
Що цікаво, що багато старших естонців переїжджають зі столиці спеціально в села, щоб діти змогли рости на свіжому повітрі. Багато з них осідають на хуторах, відкривають фермерські господарства або ж займаються зеленим туризмом.
Естонські містечка маленькі і гарненькі, але їх ви зможете оглянути за дві години. А от Таллінн вартий того, щоб провести в ньому вихідні. Але за хорошої погоди ви ризикуєте потрапити у вир туристів, переважно з Німеччини або Азії.
Якщо ж ви збираєтесь на найбільший острів Саарему влітку, то будьте готовими до високих цін на нічліг та харчування. З початком літа навіть місцеві обурювалися, що вони не можуть з’їсти улюблені страви за звичними цінами.
Якщо у вас виникло бажання відвідати Естонію, то раджу переглянути інформацію на сайті www.visitestonia.com. У кожному ж центрі повіту знаходяться туристичні інформаційні центри, де вам порадять, чим можна зайнятися у конкретному місті.
Естонія славиться тим, що 80% її території покрито WI-FI, який є безкоштовним. Одна моя колега розказувала, що не оплачує Інтернет, бо користується виключно безкоштовним WI-FI. Мені ж так не повезло, у моїй квартирі комп’ютер не зловив жодного такого подарунку.
Серед must do в Естонії – це звісно похід в сауну. Якщо ви учасник міжнародної делегації, я на 99% упевнена, що вам спочатку покажуть виступ місцевого хору чи танцювальної групи , а потім запросять до сауни.
Не знаю з чим порівняти любов естонців до сауни. Можливо, як ми любимо походи в гори, так естонці люблять сауну. До речі, про гори – на території Естонії знаходиться найвища точка Прибалтики – гора Суур-Мунамегі. Цю гору важко назвати горою в нашому розумінні – її висота лиш 318 метрів над рівнем моря, але естонці нею дуже пишаються. З оглядової вежі (вхід на яку коштує 4 євро) відкривається вид на природу Естонії в радіусі 50 км, а також на сусідню Латвію та Росію.
Так от про сауну. Для однієї з моїх колег сауна – це найкращий спосіб розслабитися. Вихідні без сауни - це не вихідні. Інша полюбляє влітку окунутися в прохолодну воду ставу після походу в сауну.
На півдні Естонії люблять баню по-чорному, яка між іншим включена в список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Щорічно в Хааньї на початку серпня проводиться фестиваль бані по-чорному.
Від чого походить назва «баня по-чорному»? У пічки не має димоходу, весь дим іде на приміщення бані, ось чому двері до неї повинні бути привідкритими. Саме від кольору кіптяви походить назва бані. Після того як баню протопили, чекають півтора години допоки вийде чадний газ, а потім беруть березовий віник і починають паритися.
Немає коментарів:
Дописати коментар